Войлокова Вікторія Миколаївна
вчитель хімії,біології
Кам’янського навчально-виховного комплексу
спеціаліст вищої категорії, старший вчитель.

Проблема
“Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках хімії, біології методами інноваційних технологій”

У своїй роботі я завжди прагну налаштувати учня на успіх не лише в навчанні, а й у житті.

Сучасний урок – потенціал  соціального й науково-технічного прогресу, вирішальний фактор у розв’язанні глобальних проблем екології, світової економіки, розвитку світової цивілізації.

Основне завдання,  що стоїть переді  мною, бачу не тільки в тому, щоби викласти матеріал, а й пробудити в учнів бажання отримати знання, розвивати свій світогляд, навчатися.

«Без надійної емоційної підпори неможлива не тільки успішна, а й загалом нормальна освіта. Відсутність єдності емоційності виховання й пізнання всесвіту є одним із найбільш небезпечних джерел байдужого ставлення до знань», - писав Василь Сухомлинський. Отже, важливими є не тільки певні хімічні знання як компонент загальної культури будь-якої цивілізованої людини, а й розуміння того, де і як їх потрібно використовувати на практиці, бачення міжпредметних зв’язків, уміння свідомо користуватися системою знань про способи дії та їх застосування, тобто мати сформовану загальнокультурну компетенцію.

         У процесі вивчення хімії для активізації пізнавальної діяльності учнів я використовую різнорівневий дидактичний матеріал – завдання відтворювального, пізнавального і творчого характеру. Під час конструювання репродуктивних завдань потрібно конкретизувати навчальні цілі мовою дій. Це означає, що завдання має бути сформульоване таким чином, щоб учень відразу був зорієнтований на конкретні дії. Практично це виражається у тому, що в кожному завданні мають фігурувати дієслова « перелічіть», «назвіть», «укажіть», «сформулюйте визначення».

         Головне завдання педагога – вдосконалення освітніх технологій через уведення у традиційний навчальний процес різноманітних розвивальних занять, орієнтованих на розвиток особистісно - мотиваційної  й аналітичної сфер дитини, її пам’яті, уваги та деяких інших психологічних функцій.

         У процесі навчання учні, звикаючи до виконання стандартних завдань, спрямованих на закріплення базових навичок, позбавлені можливості діяти самостійно,  ефективно використовувати й розвивати власний інтелектуальний потенціал. У разі здійснення такого підходу до навчання програмний матеріал засвоюється не настільки якісно, як має бути. Тому необхідною умовою системи навчання є ситуація, коли дитина стає активним учасником процесу набуття нових знань, а вчитель – організатором його пізнавальної діяльності. Самостійно знайдена відповідь – це маленька перемога дитини в пізнанні складного світу природи, що надає впевненості у своїх можливостях, створює позитивні емоції, усуває неусвідомлений опір процесу навчання. Водночас учень самостверджується як особистість. Так формується інтерес не просто до предмета, а й до самого процесу пізнання – пізнавальний інтерес.

          Активний пізнавальний інтерес не розвивається стихійно. Структура будь-якого уроку має підпорядковуватися основній меті – розвитку інтелектуальної активності школярів. З першого моменту заняття вчитель, створюючи позитивний емоційний фон, спонукає до роздумів.

         Здивування – початкова фаза розвитку пізнавального інтересу. Під час підготовки до уроку я особливу увагу приділяю психологічному настрою учнів, налаштовую їх на вивчення нового матеріалу. Процес навчання починається зі здивування. Не здивуєш – не навчиш. Пошуку того, що може здивувати, примусити замислитися, відводять значне місце в підготовці до уроку. Можуть стати в нагоді хімічні казки, мініатюри, історичні факти. Іноді можна розпочати урок віршем, уривками з художнього або музичного твору. Обов’язково слід використовувати рефлексійні прийоми у структурних елементах навчального заняття.

         Інтелектуальна розминка. Інтелектуальна розминка – це два-три не дуже складні питання для розмірковування; основна мета такої розминки – налаштування школярів на роботу.

         «Вірю – не вірю ». Цей прийом можна використовувати на будь-якому етапі уроку. Кожне питання починається словами: «Чи вірите ви, що…» Учні повинні погодитися з цим твердженням чи ні.

         Бліцопитування за ланцюжком. Перший учень ставить коротке питання другому. Другий – третьому, і так до останнього учня. Час на відповідь – кілька секунд, учитель має право зняти питання, яке не відповідає темі або не достатньо конкретне.

         Впізнай мене. Необхідно охарактеризувати елемент, речовину, явище.

         Лицарський турнір. Учень виходить до дошки й за вивченою темою ставить учителю заздалегідь підготовлені питання, на які він би хотів отримати відповідь. У свою чергу вчитель ставить питання учню. Увесь турнір триває не більше десяти хвилин. Про проведення турніру оголошується заздалегідь.

Найбільше пізнавальне навантаження отримують учні під час вивчення нового матеріалу, чому сприяють багато методів навчання.

         Одним із видів самостійної роботи є робота з  підручником, мета й завдання якої в дидактиці визначен читко: цей вид роботи необхідний, оскільки він сприяє розвитку вміння працювати з книгою, виокремлювати головне. Знання, одержані в результаті такої роботи, зазвичай є дуже міцними.

         Використовуючи інноваційні технології, особливу увагу приділяю інтерактивному навчанню, що сприяє активізації навчального процесу учнів. Організація інтерактивного навчання передбачає створення ситуацій пошуку, ризику, сумніву, успіху, суперечливості, аналізу й само оцінювання своїх дій. Одним зі способів створення таких ситуацій є уведення дидактичних ігор, що збуджують думку і стимулюють ініціативу.

Крім дидактичної цілі, ігрова модель навчання має на меті:

надання учням можливості самовизначитися;

розвиток творчої уяви школярів;

формування у них навичок співпраці;

використання можливості вільно висловлювати власну думку, зайняти певну позицію.

        Надаючи учням свободу інтелектуальної діяльності, я підводжу їх до створення проблемних ситуацій, пошуку способів їх розв’язання. Важливою умовою результативності навчальних ігор є правильне визначення їх місця у структурі уроку: під час актуалізації знань учнів, формування відповідних умінь і навичок, повторення та вивчення нового матеріалу. Урок-гра характеризується високим рівнем активності учнів. Я помітила, що в роботі уроку беруть участь і найменш комунікативні учні, що сприяє їх самоствердженню. Гра розковує їх, дозволяє розкрити свої можливості, повірити у свої сили. Під час гри в учнів формується свідома дисципліна, взаємодопомога, постійна готовність включитися до різноманітних видів діяльності.

У своїй роботі для активізації пізнавальної діяльності учнів я застосовую:

Гру – аукціон

Гру-змагання «Перегони»

Гру «Складіть назви елементів»

Гру «Що зашифровано?».

Важливу роль відіграє хімічний експеримент як засіб розвитку пізнавального інтересу. Хімічний експеримент цінний тим, що учні на практиці ознайомлюються з деякими методами науково-хімічних досліджень. Він є ефективним методом формування системи наукових понять і навчання, методом раціонального мислення. Одночасно експерименти – це і джерело  знань. Ін. розвиває логічне мислення, уміння абстрактно розмірковувати. На основі експерименту учні переконуються, що теорії та гіпотези виникають не випадково, а на основі фактів, отриманих дослідним шляхом.

         У процесі вивчення хімії пізнавальну діяльність активізую з допомогою: варіювання методів, форм, методичних прийомів навчання; спостережень ( моніторингу ) за розвитком пізнавальної активності, рівнем навченості школяра; зворотного зв’язку з учителем з метою діагностування і коригування навчальних досягнень учнів. Під час проведення контрольних і самостійних робіт дотримуюсь особистісно - орієнтовного навчання, яке ґрунтується на принципі індивідуалізації навчання. Для реалізації цього принципу забезпечую такі умови, щоби кожна дитина працювала в темпі, визначеному її здібностями, який би сприяв засвоєнню обов’язкового мінімуму знань і одночасно дозволяв здібним дітям розвинути свої нахили й розкрити інтелектуальний потенціал.

         Використання комп’ютерних технологій забезпечує посилення інтенсивності уроку, дозволяє вчителеві підвищити темп заняття, допомагає краще засвоїти логіку мислення, ефективно здійснювати перевірку знань. Це підвищує рівень засвоєння знань і викликає інтерес школярів до предмета.

         Отже, форми і методи навчання як один  з основних способів розвитку й активізації пізнавальної діяльності учнів допомагають:

Запровадити особистісно орієнтовані технології навчання та створити умови для саморозвитку й самоосвіти дітей.

Розвивати логічне мислення, пам’ять, спостережливість, емоційну та вольову сфери учнів.

Стимулювати пізнавальний інтерес учнів та підвищити рівень їхньої самостійності.

Розширити навчально-виховні можливості уроку, що є основною формою організації навчальної діяльності, використовуючи при цьомурізноманітні форми й методи пізнавальної діяльності.

Створити в учнівському колективі творчу атмосферу, яка сприяє народженню творчої ініціативи.